Лариса АДАМЕНКО - практичний психолог ДНЗ №1 комбінованого типу «Світлячок» м.Борзни, Чернігівської обл., спеціаліст вищої категорії, психолог-методист

Життєве кредо:«Щоб дійти до цілі, треба насамперед йти»

Педагогічне кредо:«Любити, розуміти, допомагати»

Кредо психолога: «Щоб знати самого себе, треба пізнати інших»

Творче кредо:«Ідеал у самому собі: перешкоди до його досягнення, знову-таки, в тобі, твій стан – це той матеріал, із якого ти маєш створити ідеал»

Проблема, над якою працюю: «Проблеми взаємодії дітей дошкільного віку та дорослих і ефективні шляхи їх вирішення»

Мета:Сприяти ефективній співпраці дітей та дорослих, створенню позитивного емоційного фону, дружелюбної атмосфери взаємодопомоги, довіри, доброзичливого і відкритого спілкування дітей одне з одним та з дорослими; формувати вміння звільнятися від напруження, скутості під час спілкування; навчати комунікативної та невербальної поведінки під час взаємовідносин між дітьми та дорослими. Вчити адекватно реагувати на різні життєві ситуації, усвідомлювати себе в суспільстві.

Сім'я — це суспільство в мініатюрі, від її цілісності залежить безпека всієї людської спільноти. А. Адлер

Педагогам і батькам на замітку

Якщо:
дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;
дитину висміюють, вона стає замкнутою;
дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;
дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;
дитина росте в докорах, вона вчиться жити з відчуттям провини;
дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;
дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;
дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;
дитина живе у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;
дитина живе в розумінні та дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Рекомендації батькам щодо взаємодії з дитиною

• Почнемо з того, що відмовимося розглядати дитину як об'єкт виховання. Дитина — це особистість. Вона має право на любов і повагу до себе — такої, якою вона є. Поводитися з нею треба дбайливо, щоб вона розвивалася в згоді з самою собою. Для цього потрібно передусім, щоб батьки зробили зупинку в своїй життєвій гонитві за манівцями (грошима, кар'єрою, успіхами) і спробували побачити свою дитину та все прекрасне в ній.

• У дитині приховано безліч можливостей і талантів. Для того щоб виявляти себе, втілювати свої можливості в життя, їй потрібні визнання та підтримка близьких. Віра батьків в обдарованість дитини допомагає їй повірити в себе і виявити здібності.

• Дитина має бути упевненою в батьківській любові незалежно від своїх сьогоднішніх успіхів і досягнень.

• Формула істинного батьківського прийняття — це не «люблю, тому, що ти хороший», а «люблю, тому, що ти є, люблю такого, який є».

• Спілкуватися з дитиною необхідно на рівних, не принижуючи її гідності, не підвищуючи голосу, не ставлячи її в залежність від вашого стану чи настрою.

• Виробіть для себе правило не оцінювати негативно особистість дитини, а піддавати критиці тільки неправильно здійснену дію або непродуманий вчинок. Наприклад, замість «Ти дуже жадібний хлопчик» можна сказати «Мені шкода, що ти не поділився з сестрою іграшками».

• У спілкуванні з дитиною бажано використовувати не узагальнення: «Ти постійно кидаєш рюкзак де попало», а ситуативні зауваження: «Сьогодні твій рюкзак лежить не на місці». Постійна мова формує образ — «Я» дитини. Краще в постійній формі оцінювати чесноти її особистості, а в тимчасовій — негативні.

Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Більшість дітей хворобливо ставиться як до негативних порівнянь, так і до схвалення дій інших дітей, сприймаючи це як нелюбов до себе. Краще порівнювати поведінку дитини з її поведінкою вчора, акцентуючи увагу на позитивних моментах.

• Намагайтеся частіше ставити дитину в ситуації, коли вона самостійно робить вибір, довіряйте робити те, що вона може зробити сама. Створюйте сприятливі умови для дитини, щоб вона сама могла домогтись успіху. Це привчає дитину до самостійності, формує віру в себе.

• Якщо ви використали більшість методів впливу на дитину, а її негативна поведінка повторюється, реагуйте на це нейтрально та неемоційно, уникайте конфлікту з дитиною. Необхідно пам'ятати, що нерідко дитина свідомо припускається поганих вчинків з єдиною метою — домогтись уваги дорослої людини. У цій ситуації дайте відчути, що більш ефективний спосіб привернути до себе вашу увагу — це добре поводитись.

• Зверніть увагу на те, які норми і цінності ви передаєте дитині своєю поведінкою, який приклад ставлення до людей, до життя ви їй показуєте.

Який спосіб взаємодії з дитиною ви оберете — справа вашого смаку, характеру, освіти, але головне — питайте себе частіше: «Якою я хочу бачити свою дитину в майбутньому? Що я можу зробити для того, щоб вона росла в гармонії з собою?»

Шляхи досягнення мети можуть бути різними, але в результаті процесу взаємо спілкування з батьками кожній дитині необхідно отримати самостійність і свободу думки, набути любов до світу і бажання його пізнавати.

ЗАНЯТТЯ «ПОДОРОЖ В КРАЇНУ РАДОСТІ»


Мета: Виховувати уважність до інших. Розвивати вміння передавати емоційний стан. Розширювати уявлення дітей про емоції «радості»; формувати позитивні емоції, почуття через посмішку, спираючись на зорове, слухове й тактильно-кінестетичне сприйняття; розширювати уявлення дітей про вчинки, які приносять радість. Вчити дітей розпізнавати емоційні відчуття, визначати їх характер (добре, приємно, радісно)

Обладнання: весела та спокійна мелодія, пелюсточки з паперу для малювання, олівці, фарби, пісок у ящиках, іграшки для гри в піску, лялька-Фея.

Хід заняття:

1.Діти, з сьогодні ми вирушимо в дивовижну подорож разом із нашим казковим другом Капітошкою до чарівної країни … А як вона зветься, дізнаємося пізніше, а поки що давайте привітаємося один з одним та з Капітошкою (перевтілюється в роль Капітошки, одягаючи відповідно шапочку, або маску тощо).

ВІТАННЯ:

Діти по колу говорять один одному «Привіт!» і тиснуть руку.

Капітошка: Сьогодні, діти, ми вирушаємо до чарівної КРАЇНИ РАДОСТІ. А поїдемо туди на чарівному «паровозику».

2. ГРА«Паровозик»

(Звучить весела музика) за ведучим «паровозика» (психологом) діти стають один за одним., зчіплюються руками й пересуваються разом у напрямку, який обирає «паровозик». Головне завдання – рухатися один за одним, не відокремлюватися.

Капітошка: Ось ми й приїхали. Подивіться, тут хтось розгубив пелюсточки з квіточки.

3.МАЛЮВАННЯ «Квітка радості»

Кожна дитина отримує пелюсточку, на якій вона повинна намалювати те, що її радує (людина, тварина, предмет, природне явище). Після закінчення роботи діти розповідають про свій малюнок. Усі малюнки приєднуються до серцевинки квіточки (вставляються в кишеньки на великому аркуші паперу). Психолог розповідає про радісний малюнок, який створили самі діти, а діти розповідають про свої зображення.

4. РЕЛАКСАЦІЯ: Етюд «Квітка»

«Промінчик теплого ласкавого сонечка упав на землю й зігрів насінинку, яка була в землі. З насіннячка виріс паросток. А з паростка виросла чудова квітка. Ніжиться квітка на сонці, підставляє теплу і світлу кожну свою пелюстку, повертаючи свою голівку слідом за сонцем. Посміхається».

5. ПІСКОТЕРАПІЯ.

Капітошка: Діти, я хочу вас познайомити зі своєю давньою знайомою ПІСОЧНОЮ ФЕЄЮ (іграшка).

Фея: «Добридень, діти, я дуже рада вас бачити. Хочу познайомити вас з деякими правилами своєї пісочної країни: «Подивіться, пісок складається з багатьох піщинок. Ним неможна кидати одне в одного, його неможна викидати за межі пісочниці і брати до рота, тому що маленькі піщинки розгубляться і моя країна перестане існувати».

Фея запрошує:

- До пісочку підійдіть,

В нього руки опустіть.

Ви пісочок розгортайте

У веселі ігри грайте.

Радість можна ще й відчути на дотик. Спробуйте:

- проведіть одним пальчиком по піску;

- тепер двома пальчиками;

- давайте «помаршируємо» кулачками;

- проїдемо на лижах (двома пальцями);

- їдемо на санчатах (долоньками).

Що ви відчували, коли ходили пальчиками по піску? Чи подобається марширувати?

Пропонує за допомогою долонь, пальців та кулачків створити зображення квітів на вологому піску. Потім діти створюють зображення листя різних дерев. Дітям роздаються іграшки і пропонується обіграти їх у пісочниці.

Фея: Чи сподобалося вам гратися у моїй ПІСОЧНІЙ КРАЇНІ?

- Який був пісок на дотик?

- Який був у вас настрій?

Я завжди буду рада вас бачити у своїй чарівній країні.

6. КАЗКОТЕРАПІЯ «Як котенятко мамі радість подарувало»

Капітошка (сідає в «крісло оповідача», а діти на килимок, або подушечки) звертає увагу дітей на те, що людина може посміхатися і радіти не тільки тоді, коли їй щось подарували або виконали якесь її бажання, але й тоді, коли вона сама зробить для когось щось хороше. Ось послухайте яка історія трапилася з Котенятком:

«Жило-було на світі маленьке котенятко. Все у нього було: багато іграшок, солодощів, олівці, фарби и навіть комп’ютер. Цілими днями він бігав, грався, і нічого не помічав навколо. А потім йому стало сумно. Все набридло і нічого не радувало. Воно перестало посміхатися. Мама захвилювалася, чи не захворів її синочок.

Одного разу Котенятко чекало маму з роботи і від нічого робити бродило по кімнаті. Забрело на кухню і… побачило в раковині багато немитого посуду. «Мама прийде втомлена з роботи, і їй доведеться ще мити цю гору посуду, - подумало маля. – Може я впораюся з цією роботою? І воно спробувало. Коли прийшла мама, радісне котеня потягло її на кухню. Поглянь, мамо, я зробив тобі подарунок», - і показав чисту раковину. Мама посміхнулася: «Який ти в мене молодець, дякую тобі!» А котенятко теж посміхалося – виявляється, як приємно зробити комусь радість.»

7. РЕФЛЕКСІЯ

Психолог: Діти давайте подякуємо Капітошку за дуже цікаву подорож. Вона в нас не остання. Попереду у нас ще багато зустрічей. Ми з вами побуваємо в різних чарівних країнах, познайомимося з їхніми жителями. А тепер хотілося б знати що вам сподобалося і запам’яталося.

8. ПРОЩАННЯ

виконують рухи, промовляючи слова:

- Ти і я, я і ти,

Всі ми друзі – назавжди!»

Діти утворюють стовпчик із кулачків (по одному) і з посмішкою промовляють: «Усім, усім до побачення!»

Кiлькiсть переглядiв: 56

Коментарi