Охорона безпеки життєдіяльності в дошкільному навчальному закладі

Тренінг для педагогів

Підготувала вихователь: Педора Л.С.

/Files/images/nov/41551537.jpg

МЕТА: Формувати активну позицію дитини, щодо власної безпеки

ЗАВДАННЯ:

1. Оцінка і практичні навички, які має засвоїти дитина і застосувати їх на практиці в різних ситуаціях

2. Проведення практикуму старшою медичною сестрою «Перша медична допомога»

3. Ефективність спілкування, спрямована на вироблення спільних рішень вихователів та медсестри

4. Анкетування вихователів

І. ВСТУПНА ЧАСТИНА

РОБОТА З ПСИХОЛОГОМ

1. Розминка з м’ячем «Правила безпечної поведінки».

Учасники по колу передають м’яч і називають правило безпечної поведінки.

2. Гра «Гроза».

Всі учасники перетворюються на легенькі хмаринки, рухаються по залу. На команду «Насувається гроза!» - збираються в центрі залу. На команду «Блиснула блискавка» - хором кричать «Бабах» (грім)

Мета: Дає можливість почуватися членом групи, додає сміливості, впевненості в екстремальних ситуаціях. Сприяє подоланню внутрішніх заборон на контакти. Формуються навички конструктивної взаємодії з іншими.

3. Гра «Мозковий штурм»

Під малюнками записати фактори, які шкодять здоров’ю, та фактори, корисні йому (див. Додаток)

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

НАВЧАННЯ ПРАВИЛ ПОВЕДІНКИ,

НЕОБХІДНИХ ПРИ РОБОТІ В ДНЗ

1. Як видумаєте, для чого люди вигадали правила безпечної поведінки? А ви дотримуєтесь цих правил?

2. Назвіть правила безпечної поведінки взимку під час ігор на майданчику:

- не кидатись сніжками;

- не робити льодові доріжки на прохожій частині;

- не бігати під дахом навісу, якщо висять бурульки;

- не притулятися язиком до залізних предметів;

- не виходити за територію свого майданчика без дозволу вихователя;

- не брати до рота лід, сніг.

3. Які правила поведінки на воді (влітку, взимку)?

- не перебувати біля водойми без супроводу дорослих;

- купатись можна тільки в спеціально відведених для цього місцях;

- кататись на човні без дорослих не можна;

- стрибати в воду в непризначених для цього місцях небезпечно;

- не можна пірнати і плавати в місцях, зарослих водоростями;

- не можна кликати на допомогу жартуючи;

- в зимовий час не можна виходити на річку та ставок поблизу ополонок та неперевірених місцях;

- не можна випробовувати міцність льоду, стрибаючи на ньому;

- не можна ходити восени по тонкому льоду, взимку – в відлигу, весною – під час танення снігу.

4. Які дії використовувати, щоб запобігти отруєнню дитини?

- розглядати ілюстрації з зображенням отруйних рослин, грибів та ягід;

- відображення отруйних та їстівних грибів, ягід, рослин в зображувальній діяльності;

- переглядати діафільми, проводити бесіди;

- проводити дидактичні ігри;

- без дозволу дорослих не торкатися аптечки;

- самостійно не користуватись термометром.

5. Спілкування з тваринами:

- не можна дратувати тварин;

- не торкатися чужої тварини, бо вона може не тільки нанести шкоду, але й заразити інфекційною хворобою;

- не показувати свій страх перед твариною, бо може напасти;

- не підходити до тварин під час вживання їжі;

- під час спілкування з домашніми тваринами бути обережними, після цього мити руки;

- під час відвідування зоопарку не торкатися і не дратувати диких тварин;

- не ловити комах (джмелів, бджіл, ос, різних жуків) – може викликати алергію.

6. Оцінити ситуацію «Дитина на вулиці»:

- дитина має знати домашню адресу, прізвище, ім’я, по батькові;

- знати правила дорожнього руху, що стосується пішоходів;

- значення застережливих знаків;

- має бути впевнена, що рідні знають, де вона може знаходитись, і що вона завжди може з ними зв’язатися;

- дитина, користуючись громадським транспортом, має заходити лише в ті вагони, де вже є пасажири;

- не повинна гратися в безлюдних і темних місцях – це не боягузтво, а засіб безпеки;

- триматись подалі від проїжджої частини дороги;

- остерігатися машини, що раптом зупинилася біля неї;

- не можна чіпати, піднімати сторонні предмети, особливо ті, які не відомі;

- не куштувати рослини, плоди, ягоди, що ростуть навколо;

- не вступати в розмову з незнайомими дорослими людьми, спокушатися на будь-які їхні «цікаві пропозиції»;

- пересуваючись по вулиці, дітям слід оминати кришки каналізаційних люків, решітки дощових стоків;

- граючись на подвір’ї, дитина завжди має слідкувати за тим, щоб дорослі постійно знаходилися в полі зору.

ІІІ. ВИСТУП МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ

Колективний перегляд гурткової роботи

«Висаджування та висівання квітів та насіння городніх культур нетрадиційним способом »

(Підготувала вихователь: Міщенко Л.М.)/Files/images/nov/1.jpg

Програмовий зміст: розвивати трудові навички під час гурткової роботи. Виховувати бережне ставлення до природи, цікавість, уміння робити висновки під час своєї праці, креативність під час обміну думками та дослідницької діяльності. Закріпити знання дітей про способи розмноження кімнатних росли; розширити знання про нетрадиційні способи висівання рослин. Ознайомити з пагоном хлорофітума, вчити помічати в цій рослині багато нового за допомогою креативного розвитку(розгляду квітів у лупу). Закріпити знання дітей про те, що потрібно для росту рослин. Продовжувати вчити правильно садити живці у землю, висівати насіння квітів та городніх культур. Вчити помічати результат своєї роботи.

Матеріал: живці хлорофітума, саморобні вазони, каміння, пісок, вода, земля, лопатки, фартушки, поливалки,лупа, насіння чорнобривців, квасолі.

Хід роботи:

Привітання. Діти вітаються з гостями, дарують їм гарний настрій і свої посмішки.

Зацікавлюючий момент: Рослини написали листа в садочок.

«Доброго дня, любі діти! Пишуть вам рослини вашого садочка. Так як говорити ми не вміємо, тому викладаємо своє прохання на папері. Дуже просимо вас, любі діти, допомогти нашим рослинам. На подвір’ї вже весна і рослинки потрібно висадити та висіяти в землю. Ми сподіваємося, що ви вмієте це робити і знаєте, що для цього потрібно. Ми попередньо дуже вам вдячні.

Рослини центра природи: Хлорофітум, Фікус, Колеус»

Запитання до дітей:

- Ми допоможемо нашим рослинам?

- Що потрібно квітам для росту? (грунт, вода, сонце).

- Навіщо рослинам грунт?

- Навіщо їм сонце?

- Вода?

- Що ще потрібно рослинам? (догляд).

Ми знаємо, рослинам потрібно сонечко. Давайте ми станемо маленькими сонечками.

Психогімнастика «Я - сонце»

Я – маленьке сонце.

Я – прокидаюся, умиваюся.

Я – розчісую свої промені і піднімаюся вільно і урочисто.

Я – велика куля. В мені багато тепла і світла.

Я – велике сонце. Я дарую своє тепло всім: небу, хмаринкам, річкам, полям, людям. Я – видихаю тепло. Я перетворююсь на тоненький сонячний промінчик. Я лечу на землю і пірнаю в м’яке, зелене листячко. Я купаюся в блакитних хвилях моря, я граюся с білій піні.

Спостереження в центрі природи за квітами./Files/images/nov/00059119.jpg

- Чи допомагає сонечко нашим рослинкам?

- Як сонечко їм допомагає?

- Що ще допомагає нашим рослинам рости?

Дослід. Мета: продовжувати вчити розрізняти вологу та суху землю.

Матеріал: добре зволожена і суха земля.

Хід досліду:

Запропонувати дітям взяти в руки дві жмені землі – мокрої та сухої – і стиснути кулаки.

- Яка волога земля? (м’яка, витиснути воду)

- Яка суха земля? (при здавлюванні вона розсипається)

- Коли легше користуватися лопаткою? Коли тримаєш її однією чи двома руками?

Давайте спробуємо (обмін думками).

- То як легше кидати землю?

Фізкультхвилинка.

Ось вмиває дощик личко

Весняної землі,

І прокидається травичка,

І плинуть журавлі.

Дощик срібний дрібно сіє,

Сяє сонце золоте.

Уквітчало землю рідну,

Мов намистечко живе

Ось тріпочуть на долоньці

І ми тягнемось до сонця

Всі неначе пагінці.

- Діти, ви ще не забули, що просили вас рослини? Давайте їм допоможемо! В нас є пагінці якої рослини? (хлорофітум). А яке це насіння? (чорнобривці). А це що? (квасоля). Куди ми можемо посадити пагінці? (у вазон). А висіяти чорнобривці? (у посудину для розсади).

А насіння квасолі? (у бутилку).

Гра із збільшувальним склом. «Хто помітить більше цікавого».

- На що схожі саджанці хлорофітума, коли їх збільшити?

- Що вони вам нагадують?

Висаджування саджанців у землю.

- Як ми це зробимо?

Діти обирають хто що буде робити, приступають до виконання роботи.

Вихователь слідкує за правильністю виконання роботи.

Обмін думками.

- Рослини ростуть – це добре чи погано? (добре – коли це рослини вирощені людиною і не приносять лиха не людям не іншим рослинам. Погані рослини – це бур’ян на грядці, він заважає іншим рослинам рости. ).

- Чи може людина жити під землею? (ні, тому що там немає повітря).

Підсумок. – рослинки дуже зраділи, що ви їм допомогли. Подивіться на них, вони радіють і підморгують вам та махають своїми листочками. В них сьогодні свято.

Календар де діти відмічають зміни, які відбулися з висадженими та висіяними рослинами.

ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ДОБРОТИ
Педагогіка Добра у спадщині Василя Сухомлинського

Підготувала вихователь: Ромаскевич С.П.

Виховання патріотизму зараз перебуває у центрі уваги суспіль­ства, адже події на сході України певною мірою є одним з наслід­ків неуваги до громадянського виховання у нашій державі. Є багато різних міркувань про те, що таке патріотизм, як і з якого віку треба його плекати... Дедалі більше вчених звертають увагу на взаємозв'язок виховання доброти як моральної риси й ставлення майбутніх громадян до долі своєї рідної зем­лі. Тільки людина, яка вболіває за долю рідних і чужих людей, проявляє милосердя і робить свідомий вибір на користь добра, може стати справжнім патріотом. Тіль­ки така людина ніколи не зрадить Батьківщини. Тож виховання патріотизму маємо починати з виховання доброти. Як це робити, поміркуємо разом з автором статті.


Сьогодні, як ніколи, гостро постають пробле­ми пошуку взаєморозуміння, виховання то­лерантності, утвердження добра і ненасильства в суспільстві. Саме над їх розв'язанням замислю­валися учасники цьогорічних педагогічних читань "Василь Сухомлинський у діалозі із сучасністю".

В країні триває війна, страждають і гинуть люди, щодня палко обговорюються прояви жор­стокості, ведуться агресивні дискусії, знову набу­ває актуальності поняття "діти війни". Сучасним українським дошкільнятам випало стати свідками вибуху нетерпимості, насильства, побачити "об­личчя" зла, з яким доти вони стикалися лише в казках. У житті, як і в казках, добро і зло, краса і потворність, жорстокість і милосердя часто опи­няються поряд, і тоді саме від думок та вчинків людей, як і віддій казкових персонажів, залежить, що переможе — ненасильство чи жорстокість, добро чи зло. Тому насамперед маємо сформу­вати у дітей розуміння цих понять.

ГОЛОВНІ АНТАГОНІЗМИ ЖИТТЯ: ДОБРО І ЗЛО

Звернімося до сутності поняття добро. Згідно з Новим тлумачним словником української мови, добро — це все позитивне в житті людей, те, що відповідає їхнім інтересам, бажанням, мріям; бла­го, позитив; протилежність злу, лиху; добра, ко­рисна справа, вчинок.

У народній педагогіці поняття добро здавна пов'язувалося з такими категоріями, як людина, рід, діло, розум, доля, душа, серце. Наявність цього кореня у стародавніх іменах Доброслав, Добромисл, Добряна теж не випадковість. Нази­ваючи так дітей, батьки вірили, що в їхньому житті пануватиме добро.

У стародавніх колядках, побажаннях, при­мовках люди зичили одне одному саме добра: "Доброго здоров'я", "Добрий вечір", "На добра­ніч", "На все добре". У народі існували десятки прислів'їв, пов'язаних з поняттям "добро", як-от "Добро — не лихо, ходить у світі тихо", "Доброму всюди добре". Шляхетну, добру людину в Україні називали не інакше, як добродій, що стало сьо­годні формою шанобливого звертання. Зауважи­мо, в сучасній літературній мові налічується по­над 50 слів з коренем добр.

Зло у словниках тлумачиться як антипод, за­перечення добра, здебільшого пов'язане з на­сильством.

Насильство — фізичний чи психічний вплив однієї людини на іншу, що порушує її право наособисту недоторканність (фізичну чи психічну); сила, що завдає шкоди людському життю в різ­них його проявах, насильство руйнує, принижує, експлуатує людську природу і життя. Існують різ­ні види, форми і міри прояву насильства: фізич­не і психічне, соціальне й політичне, економічне, культурне, релігійне, насильство в сім'ї, насиль­ство над дитиною тощо.

Ненасильство як противага насильству ґрун­тується на розумінні життя людини як найвищої цінності, спрямоване на утвердження справед­ливості, пошук можливостей примирення у кон­фліктній ситуації: шляхом переконання та різних форм опору без застосування фізичної сили й психічного тиску. Ненасильство стає дієвим тоді, коли воно спирається на моральні принципи, се­ред яких стрижневими є принципи толерантності, милосердя, любові й добра.

Заперечуючи насильство і зло, ми тим са­мим стверджуємо, що вони не є неминучими, їх можна позбутися, людина може бути вільною у своїх діях і поведінці, якщо з раннього віку ви­ховувати її в атмосфері добра, любові й радос­ті, прищепити їй прагнення завжди творити до­бро, дарувати іншим радість своїми поведінкою, справами та словами, уникати будь-якого зла й насильства і боротися з ними.

ІДЕЯ ДОБРА У ПРАЦЯХ В.СУХОМЛИНСЬКОГО

Добро, толерантність, радість, зло, ненависть, насильство — моральні категорії, за допомогою яких оцінюються поведінка і вчинки людей, жит­тєві явища та події. Вочевидь нині назріла на­гальна потреба у виокремленні спеціальної педа­гогічної галузі — педагогіки Добра, витоки якої чітко простежуються у спадщині В.Сухомлинського.

Про це свідчать уже назви окремих ста­тей і розділів монографічних творів видат­ного педагога: "Радість і доброта", "Розу­міння життя, добра і зла в ньому", "Будьте доброзичливими", "Не можна прожити і дня без тривоги за людину", "Про радість праці" та інші, в яких добро є моральним кредо і стрижнем виховання маленьких громадян.

Як же трактував Василь Олександро­вич поняття добро, доброта і доброзич­ливість?

Добро, за В.Сухомлинським, це насам­перед міра, з якою людина підходить до оцінювання людських стосунків; "охоро­нець совісті людини, спонука моральної, непохитної духовної стійкості, ідейної мужності".

Великий педагог розглядає прояви добра відповідно до індивідуально-психологічних якостей особистості. Він переконаний, що добро­та — це думка, помножена на волю, що "тільки за такої умови матимемо непримиренність до зла".

У книзі "Сто порад учителеві" В. Сухомлинський звертається до кожного педагога, пояснює, яким чином можна реалізувати ідею добра у своєму житті: "Те, що має стати моральною серцевиною твоєї особистості — моральна чистота, благо­родство, непримиренність до зла, — залежить від того, чи ідея добра стане твоїм переконанням, сутністю твоєї душі — органічною потребою за­стосовувати на кожному кроці ці поняття як міру оцінки того, що відбувається у світі".

ПАТРІОТИЗМ -БАЖАННЯ ДОБРА СВОЄМУ НАРОДУ

Ідею добра вчений пов'язує з патріотичним вихованням. Далекоглядними і донині акту­альними є настанови В.Сухомлинського щодо взаємозв'язку виховання добра як моральної якості й ставлення майбутніх громадян до долі своєї Батьківщини.

Сьогодні не можна не пригадати слова пе­дагога: "Треба тисячу разів переболіти душею, перестраждати за те, що створив і творить наш народ, перш ніж Вітчизна стане дорожчою за власне життя. [...] тільки пов'язуючи вдумці свою особисту долю з долею Вітчизни, вона [люди­на] пізнає свою велич. Тільки людина, особисто зацікавлена долею Вітчизни, по-справжньому розкривається як особистість, по-справжньому дорожить своєю честю, гордістю, гідністю сім'ї, свого роду, імені".

Педагог переконаний: людина стає патріотом, коли ідея добра стає частиною її істоти, невід­дільною від її думок, поглядів, переконань.

Поняття доброта учений пов'язує насамперед з радістю. За словами В. Сухомлинського, "доб­рота й ще раз доброта — це найтонші й наймогутніші корінці, що живлять дерево дитячої радос­ті". Він був упевнений, що саме доброта робить дитину чутливою до слова батьків, учителів, то­варишів, вихованою, тільки доброта відкриває їй радість буття, людських стосунків. У свою чергу, радість і доброта є підґрунтям великодушнос­ті людини, яку також, на думку вченого, треба виховувати у дітей. З цією метою Василь Олек­сандрович пропонував проводити "уроки до­броти" та "уроки великодушності".

Не міг Сухомлинський не висловити свого ставлення і до категорії зла: "...у світі є не тільки добро, а й зло". І поки існує у світі зло, стверджує талановитий педагог, "наша мірка добра, з якою ми підходимо до будь-якого явища у повсякден­ному житті, повинна бути особливою".

Людина з порожньою душею, яка і до добра, й до зла ставиться байдуже, не може бути патріо­том своєї Батьківщини.

ЯК ЗРОСТИТИ ДОБРОТУ

У спадщині В. Сухомлинського чільне місце займають методичні поради педагогам і бать­кам щодо виховання у дітей доброти. Педагог зауважує, що доброту можна виховати тільки доброзичливим ставленням до дитини.

Вдумливий педагог радив батькам з ранньо­го віку, "з першими проблисками свідомості, з першими уявленнями про предметне і соціальне довкілля виховувати дітей через ідею добра, фор­мувати у них усвідомлення і чітке розмежування понять «добро» і «зло»".

Вже дітям молодшого дошкільного віку варто пояснювати, що інші люди схвалюють, а що — ні, і чому. В. Сухомлинський вважав, що саме пе­дагог зобов'язаний донести до дітей зміст понять добро і зло, навчити діяти відповідно до їхніх уяв­лень: "...добро як життєва практика, і благород­ний неспокій, тривога, схвильованість маленької дитини тим, що поряд з нею щось не так, як має бути, і щира радість, якщо обставини змінилися на краще".

Щоб виховати у дітей доброту, навчити їх цінувати щастя і радість буття, В. Сухомлинський радить педагогам бути доброзичливими. Доб­розичливість завжди взаємна, і діти відкривають такому дорослому глибини своєї душі. Що ж ро­зуміє вчений під доброзичливістю педагога? На­самперед уміння не допустити, щоб дитина чи­нила недобре, застерегти її від хибних кроків. Педагог має ставитися до вихованців так, як він хотів би, аби ставилися до його власної дитини. Вихователь має заступити злу дорогу до дитячого серця.

ПЕДАГОГІЧНІ ЗАПОВІДІ В. СУХОМЛИНСЬКОГО

Щоб запобігти будь-яким проявам зла у пове­дінці дітей, В. Сухомлинський в уявних діалогах з дітьми, педагогами і батьками пропонує дотри­муватися сформульованих ним педагогічних за­повідей. Пригадаємо їх.

Мистецтво і майстерність виховання поляга­ють у тому, щоб маленька людина жила у світі високих ідей добра, радості й щастя і завдяки цьому усвідомлювала свою велич і справді ста­вала великою.

Величезною моральною системою, що обла­городжує дітей, є творення добра для людей-найголовніше, щоб совість не дозволяла маленьким громадянам проходити повз тих, хто потребує допомоги, турботи, ласки, сердеч­ності, співчуття, щоб добро людині дитина ро­била не з бажання відзначитися серед інших, а з безкорисливих спонукань.

Нам, вихователям, потрібно вкласти в голови дітей думку, що в тому, як людина ставиться до горя, біди, страждання, відчаю, тривоги, болю душі своєї та інших людей, проявляєть­ся її ідейна серцевина, її ставлення до добра і зла, до ідеалу.

Ідея добра має жити у душі педагога, щоб нею можна було зміряти все, що робиться в будь-якому, найвіддаленішому куточку нашої планети.

Мета виховання полягає в тому, щоб, мораль­но удосконалюючись, людина у своїх відноси­нах з іншими перемагала зло.

Органічне злиття в юній душі праці, щастя і обов'язку — неодмінна умова тяжіння до добра і нетерпимості до зла. Разом з дітьми вмійте обурюватися злом і доводьте своє обурення до кінця, протиставляючи йому добро.

♦ Дитина має розуміти, що з того часу, як вона робить свій перший крок, старші — рідні, близькі й зовсім незнайомі, "чужі" — оцінюють її вчинки, поведінку, моральне обличчя зага­лом як добро або як зло, бачать у ній добре й погане.

Дорослі (вихователі, педагоги, батьки) мають бути прикладом для дітей, творити добро і спря­мовувати дітей на такі прояви доброти, як чем­ність, співчуття, милосердя, поступливість, доб­родійність.

Лише так плекаючи зміну, можемо бути впев­неними у мирному й світлому майбутньому нашої країни.

Дороговказом для дорослих, завдання яких — прямувати дитину на шлях Добра, можуть ста­ти такі слова В.Сухомлинського: "Моя влада над дитиною — це здатність дитини реагувати на моє слово, яке може бути теплим і ніжним, ласкавим і тривожним, суворим і вимогливим, — і завжди му­сить бути правдивим і доброзичливим... Я твердо вірю в те, що виховати дитину можна насамперед ласкою, довірою, добром".

Художня праця в дитячому садку

(з досвіду роботи)

Підготувала вихователь: Хандога Т.В.

Праця впродовж історії розвитку суспільства була і залишається одним із найважливіших чинників формування людини.

Розглядаючи трудову діяльність як категорію не лише економічну, але й моральну та виховну, народна педагогіка вимагає якнайранішого залучення дітей до виконання посильних трудових обов’язків.

На жаль, у сучасній педагогічній практиці ми маємо часто зовсім протилежне явище: батьки намагаються виконати за дитину посильну для неї роботу, а педагоги інколи доручають виконувати такі трудові дії, які у певної частини малят не викликають ніякого інтересу.

Якщо діти дошкільники ще мають потяг до праці, то, підростаючи і приходячи у школу, в більшості з них інтерес до трудової діяльності майже зникає. Тому виховання працьовитості і поваги до праці є досить важливою проблемою.

Багаторічний досвід дає підставу стверджувати, що у старших дошкільників є чітко виражена потреба у трудовій діяльності, спрямованість на працю, інтерес до неї, наявність певних трудових умінь і навичок, визначених програмовими вимогами до навчання і виховання у дошкільному закладі.

Заняття з художньої праці є однією з основних форм навчання дошкільнят трудовим діям. Головне їхнє значення полягає у систематичному здійсненні загальнорозвивальних, навчальних і виховних завдань. Їх суть полягає у:

· розширенні знань дітей про навколишній світ і речі, створені людьми у процесі праці;

· формуванні морально-естетичних уявлень;

· розвиткові сенсорних здібностей, творчої уяви і фантазії;

· удосконаленні навичок мовної культури;

· виробленні трудових умінь;

· навчанні планувати, організовувати і контролювати свою роботу;

· працювати самостійно, дотримуватися культури та естетики праці;

· розвитку творчих здібностей, нахилів та інтересів.

Перелічені завдання можна реалізувати різнобічною діяльністю дітей з багатьма видами матеріалів і предметів, засобами та прийомами ознайомлення з ними, максимальним використанням їхнього виховного впливу.

У своїй роботі ми використовуємо всі методи, прийоми та вище згадані завдання, необхідні для занять з художньої праці. Діти вчаться різати, клеїти, складати, зшивати, заплітати і т.д. Для занять з художньої праці необхідні такі матеріали та інструменти:

- папір (пакувальний, фільтрувальний, для малювання тощо)

- дерево (палички, шпильки, гілочки різних порід дерев, бруски)

- тканина (обрізки лляного полотна, ситцю, шовку)

- метал (фольга, дріт)

- пластмаса (пробки, пінопласт)

- дрібний додатковий матеріал (ґудзики, скріпки, намистинки, бісер великого розміру)

- природній матеріал (жолуді, каштани, листя, солома, насіння і т.д.),

а також пластилін, крейда, ножиці, кдей, вата, мотузки, стрічки, нитки і т.д.

Заняття з художньої праці, які ми проводимо, мають розвивальний характер. На цих заняттях дошкільнята набувають знань про різні види матеріалів, їхні властивості, засвоюють відповідну термінологію. Розглядаючи взірці виробів, вони обстежують їхню форму, колір, характеризують будову та співвідношення деталей, визначають спосіб виготовлення. Тобто відбувається процес розширення уявлень про навколишній світ, розвивається увага, пам’ять, активізується розумова діяльність, оскільки діти оволодівають елементарними навичками мислитель них операцій. Наприклад, ми виготовляли з дітьми веселі м’ячики, створюючи їх із зім’ятого паперу, а потім розфарбовували їх.

Водночас із удосконаленням та розвитком психічних процесів розвивається мовлення. На заняттях з художньої праці ми даємо можливість користуватися загальними словесними означеннями, давати більш точну характеристику предметам, матеріалам та їхнім властивостям. Коротка доступна і цікава інформація про матеріали, їхнє проходження, різні види та властивості не лише поглиблює знання, підсилює емоційне сприймання, а й збільшує запас слів новими поняттями (пап’є- маше, картон, вовна, макраме, льон, нитки тощо). На заняттях з художньої праці ми виготовляли з дітьми ляльки з ниток, знайомлячи дітей з властивостями нитки, вчили зав’язувати нитки, при цьому давали дітям знання з народознавства.

В своїй роботі художню працю ми спрямовуємо на розвиток сенсомоторики – узгодженість в роботі очей і рук, удосконалює координацію рухів. Водночас, обстежуючи предмет або матеріал, дитина набуває чуттєвого досвіду, що відіграє велику роль у пізнанні довкілля. Цьому сприяють вироби з природного та покидькового матеріалу.

Для успішного розвитку творчих здібностей на занятті з художньої праці ми придумуємо творчі завдання. Спочатку діти розглядають різноманітні дрібні предмети, виготовлені власноручно, як взірці, а потім педагог запитує дітей про матеріал, з якого вони виготовлені, його властивості, про послідовність роботи, пропонує знайти кілька варіантів виготовлення, подумати над декоруванням. Завершальний етап такої роботи – поява нових продуктів дитячої діяльності. Саме на цьому етапі дитина починає цікавитись якістю своєї продукції, намагається зробити її якнайкраще, відчуває задоволення від виконаної роботи. Наприклад, ми виготовляли разом з дітьми панно «Квіти на лузі». Для цього використовували пластилін, насіння з гарбуза, картон. Також дітям сподобалось створення композиції «Зима у лісі».

Ми добре продумували творчі завдання (наприклад, зміни, знайди інше вирішення, придумай). Це спонукало дітей до використання набутих знань, умінь, навичок у предметах, виготовлених з власної ініціативи. Дитину «підштовхують» до розуміння того, що можна знайти нові комбінації, видозмінити раніше зроблене, до усвідомлення реальної можливості знайти застосування своїй продукції у житті. Виникає атмосфера творчості й співпраці з дорослим.

Різноманітні матеріали та їхні перетворення у вироби, цікаві декоративні форми і предмети, зроблені власноручно, сприяють естетичному вихованню. Це благодатний грунт для розвитку в малят здатності естетично сприймати дійсність, знаходити красу в навколишньому, розвивати художній смак і фантазію. У процесі занять формуються норми моральної поведінки, виховується охайність, товариськість, доброзичливість, працьовитість. Під час занять з художньої праці ми направляємо дітей емоційно і свідомо відчинятися загальним вимогам: уважно слухати пояснення, вчасно виконувати завдання, дотримуватися певної послідовності при виготовленні того чи іншого виробу, привчатися до виконання трудових дій, до самостійності, набувати навичок взаємодопомоги та колективної співпраці. Окрім того, дитина вчиться добирати інструменти до роботи, раціонально їх розміщувати, економно витрачати матеріали, дотримуватися порядку на робочому місці. Все це виховує витримку, дисципліну, певні етичні норми поведінки у процесі оволодіння вміннями та навичками, елементи критичного ставлення до себе, товаришів, продуктів їхньої праці.

Під час роботи з батьками з метою розширення діапазону знань дітей про навколишній світ і предмети, що є в ньому, пояснюємо, що доцільно продовжити вдома досліди та експерименти. Вони сприятимуть пізнанню дитиною властивостей і якостей різних матеріалів. Треба звертати увагу на художнє оздоблення готових виробів, розглянути фрагменти візерунків, запропонувати відшукати знайомі рослинні елементи, геометричні форми (Що нагадують ці ягоди? Чиї це листочки? Яку квіточку в природі нагадує ця вишита (намальована)?) яка геометрична фігура подібна до цього елемента візерунка? Така робота сприятиме закріпленню знань дітей, розвиватиме їхню творчість і фантазію. Пропонуємо батькам відвести спеціальне місце для зберігання природного матеріалу, ножиць, картону, клею, покидькового матеріалу для занять з художньої праці вдома.

Гуляючи з дитиною в парку або в лісі, ми пропонуємо батькам збирати різноманітний природний матеріал (жолуді, шишки, гілочки, насіння трав, корінці, мох тощо).

Пояснюємо батькам, як багато цікавого можна виготовити з ниток і клаптиків тканини, дати можливість дитині пофантазувати, запропонувати ескізи ескізи композицій.

Даємо батькам зрозуміти, що в процесі занять з художньої праці вони згодом помітять, що їхні діти стали уважніші, охайніші, більш посидючі та врівноважені, зросла їхня вправність, розвинулися творча уява і фантазія.

Для ефективного використання художньої праці в якості виховного засобу педагог має вибирати ефективні методи педагогічного впливу. Це особистий приклад, дружня тактовна допомога, постійне заохочення до виконання трудових завдань, організація дослідницько-пошукової діяльності щодо визначення якостей, властивостей та конструктивних можливостей різних матеріалів та ін..

Дослідницький проект

«Від насінини до рослини»

Підготувала вихователь: Педора Л.С.

I. Узагальнена мета

Формувати у дітей середнього дошкільного віку інтерес до праці в природі, турботливого ставлення до довкілля. З’ясувати стадії розвитку рослини. Організовувати спілкування дітей з природою, з практичною та дослідницькою діяльністю, з вирощуванням овочевих культур та квітів, догляду за ними. Розвивати образне мислення, уяву, спостережливість, пізнавальний інтерес, сенсорні процеси, довільну увагу та пам’ять.

II. Завдання:

1. Розвивати образне мислення, уяву, спостережливість, пізнавальні інтереси, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки в природі.

2. Виховувати почуття єдності, інтерес до праці в природі, турботливе ставлення малюків до довкілля.

3. Закріплювати і розширювати знання про зовнішні ознаки насіння, овочів, квітів, зернових та їхні сходи, умови для росту рослин.

4. Формувати вміння готувати грунт і насіння до висівання.

5. Привертати увагу дошкільнят до змін, які відбуваються зі сходами навесні.

6. Сприяти очікування врожаю, прагнення доглядати за сходами, щоб скористатись їхніми плодами.

7. Організовувати поливання грядок овочів та квітника.

III. Учасники проекту:

- Діти середнього дошкільного віку;

- Вихователі групи;

- Батьки вихованців;

- Музичний керівник;

- Інструктор з фізкультури;

- Практичний психолог.

IV. Очікувані результати:

- Розуміння дітьми того, що можна не зразу побачити, результат своєї праці;

- Уміння збирати насіння квітів та овочів для організації музею «Насіння»;

- Збереження та розгляд насіння в музеї протягом зимового періоду;

- Розкрити малюкам цілий світ: як готується зустрітися відпочилий грунт за зиму і насіння, як радісно спілкуватися з першими сходами, як приємно доглядати за ними разом;

- Розвивати у дітей пізнавальну активність, творчі здібності, комунікативні навички.

V. Підготовчо-організаційний етап

1. Роз’яснити учасникам проекту важливість проблеми;

2. Створити музей «Насіння»;

3. Підібрати методичну, науково-популярну та художню літературу, ілюстративний матеріал, дидактичні ігри;

4. Скласти орієнтовний план заходів з метою координації дій педагогів і батьків.

5. Підібрати матеріал, атрибути для ігрової, трудової, театралізованої, зображувальної та інших продуктивних видів діяльності.

VI. Діагностика

Мета:

- Виявити знання дітей про те, як з’являється насінинка, відтворити ввесь екологічний ланцюжок росту рослини;

- Засвоїти елементарні правила безпеки під час праці в куточку природи, на городі, в квітнику, щоб не зашкодити своєму здоров’ю, його травмування;

- Скласти запитання для співбесідників.

VII. Реалізація проекту

Проблема:

- Як же з’явилося насіння, яке ми збираємо восени?

- Що треба зробити, щоб його отримати?

- Давайте спробуємо самі, щоб дізнатися!

План реалізації проекту

№ п/п

Зміст діяльності

Термін реалізації

1.

Визначення проблеми, мети, завдань об’єкта, учасників, очікуваних результатів проекту. Надання назви проекту.

Вересень

2.

Вироблення плану дій

Вересень

3.

Діагностування дітей відповідно теми проекту

Вересень-жовтень

Проект освітньої роботи з дітьми дошкільного віку «В гостях у казки»

(Підготували вихователі: Слісар К.П., Поповка Т.Г.)

Вид :рольово-ігровий Тип : колективний .

За часом :Довготривалий .

Тип : колективний

Анотація: Нове покоління українських дітей , що підростає і готується до вступу в доросле життя ,наполегливо потребує своєчасного і поступового формування духовних запитів , пробудження пізнавальних інтересів , збагачення емоційної сфери особистості .Задоволення цих потреб залежить , в першу чергу , від дорослого ,його уміння відчувати і розуміти душу дитини , реагувати на її духовні поривання компетентним , проте доступним дитячому розумінню ,відповідати та впливати на почуття малюка в процесі тісного , довірливого спілкування . Незамінним помічником у процесі у цьому покликана стати хороша книжка для читання дітям як у родинному колі , так і в дошкільному закладі . Саме казки дають можливість дорослим і малим читачам пізнати та відчути характерні особливості авторського бачення різних сфер людського буття , світу природи , праці , мистецтва , відповідно до певного історичного відрізку часу та сприятиме формуванню у дітей цілісності сприйняття творчості , індивідуального стилю , художньої манери кожного митця слова .

Ознайомлюючи дитину з казкою відбувається і її психічний розвиток. Сутність його полягає в тому , що не володіючи навичками читання , дитина завоює певний обсяг інформації . зміст закладених в літературних творах моральних тенденцій лише за допомогою дорослого . Опрацьовуючи з дітьми казку , важливо враховувати не лише особливості її змісту , художню манеру автора , а в першу чергу – індивідуальну і вікову специфіку дитячого сприймання , мислення , запам’ятовування ,уяву. Різноманітність змісту казок дозволять супроводжувати художнім словом всю життєдіяльність дитини як в дитячому садку , так і вдома ; включаючи його до ігор , занять ,свят , розваг .спостережень , дитячого експериментування , праці ,побутових процесів та інших моментів .

Мета :- розвивати у дітей знання про книгу ( будову , призначення , вигляд тощо ) , розвивати пізнавальний інтерес та любов до книги ,продовжувати формувати у малят вміння вчити напам’ять невеликі віршики , переказувати оповідання , удосконалювати дикцію , інтонаційну виразність мови ; виховувати дбайливе ставлення до книг ,мужність , хоробрість та зосередженість під час програвання чи прослуховування казки ; закріпити в словнику дітей назви видів літературних та фольклорних творів .Вчити вихованців наводити приклад казки оповідання .

Об’єкт : Казки для дітей дошкільного віку.

Завдання :- розширити й уточнити уявлення дітей про те , що в казці відображається навколишній світ людей ; виховувати бажання знайомитися з новими художнім словом та переповідати їх іншим ; вчити дітей на основі казки вирішувати складні життєві ситуації ; розвивати пізнавальну активність , творчі здібності , уяву , мислення , фантазію , комунікативні навички , вчити вихованців давати характеристику персонажам казок , за допомогою дорослого знаходити у ній повчальний зміст ,робити відповідні логічні висновки .

Гіпотеза : казка є фундаментальною технологією виховання та навчання дітей дошкільного віку.

План реалізації проекту:

1. Познайомити дітей молодшого дошкільного віку з поняттям «;Казка»

2. Музична вправа «Двоє козенят».

3. Творча гра «Зіграю роль у казці».

4. Читання укр..нар .казки «Рукавичка» .

5. Розігрування з дітьми укр. .нар .казки «Рукавичка».

6. Слухання укр. .нар .казки «Колобок».Пояснення негативної поведінки головного героя .

7. Перегляд інсценівки укр. .нар .казки «Лисичка-сестричка та вовк панібрат».

8. Бесіда «Чим подобаються вам казки ?»

9. Слухання казок , де б засуджувалась негативна поведінка головних героїв .

10. Художня діяльність : малювання . аплікація , ліплення головних героїв казок , які були прослухані .

11. Читання та прослуховування казок на грам. Записі.Аналіз прослуханого .Дослід : як краще сприймаються казки ?

12. Читання казок , де зустрічаються математичні цифри.( 3 поросят .12 місяців .7 козенят і т .д .)

13. Читання казок з вигаданими (неіснуючими) героями .Обговорення почутого .

14. Складання власних казок на вибрану тему .

15. Розігрування казок перед дітьми молодшого дошк . віку .

16. Ремонт пошкоджених книжок .Аналіз власної поведінки .

17. Психотренінг за мотивами казок .( Психолог ).

18. Бесіда «Навіщо в житті казка?»

19. Сценка з казки на випускному вечорі .

Обстеження дітей :

- Що знають про казки?

- Чи вміють визначати негативних та позитивних героїв казки ?

- Які знають казки з математичним змістом ?

- ЧИ вміють самостійно складати казки ?

- Чи вміють визначати казки з повчальним змістом ?

- Наскільки в дітей розвинені творчі здібності ?

Прогнозований результат

Цей проект дозволить розвивати морально-етичні почуття дітей до батьків , викликаючи бажання творити добро .Результатом роботи з дітьми є сформованість певних умінь у розв’язуванні морально-етичних проблем .

ПРОЕКТ ОСВІТНЬОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З МОРАЛЬНО-ЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ "КАЗКОВА ГАЛЯВИНА"

(Підготували вихователі: Шумейко В.В., Леляк В.В.)

КАТЕГОРІЯ УЧАСНИКІВ: діти середнього дошкільного віку, батьки, муз керівник.

АНОТАЦІЯ ПРОЕКТУ: Швидкі зміни, які відбуваються в сучасному житті, вимагають певної корекції традиційного процесу виховання. Кожна людина повинна бути розумною, порядною, високоморальною, мати здібності до взаємодії з іншими. Як свідчить практика, сучасна дитина отримує значну кількість інформації небажаної з телебачення, вулиці, з певної дитячої літератури, а батьки, нажаль, приділяють сьогодні мало уваги сімейному вихованню, мають недостатні знання з теорії та практики дошкільного виховання. Для розв’язання цієї проблеми потрібні нестандартні форми виховання. Таким засобом є казко терапія, для того щоб дітям було цікаво пізнавати навколишній світ з усіма його таємницями і загадками.

У цьому проекті використовується літературна спадщина В.О.Сухомлинського, яка дасть можливість дітям оцінити вчинки героїв казок, зробити певні висновки. Ігри-емпатії, ігри-драматизації, ігрові вправи вчать дітей відчувати настрій, сутність характеру героїв. А спільне виготовлення педагогом і батьками книжок, іграшок викликає у дітей радість, бажання гратися разом.

Твори та рекомендації В.О.Сухомлинського стануть помічниками батькам у розв’язанні складних питань виховання.

Мета: Розвивати уявлення про ввічливість, взаємодопомогу, дружбу, знаходити розв’язання проблемних ситуацій; виховувати культуру поведінки, бажання творити добро.

Об’єкт: казки В.О.Сухомлинського, художнє слово.

Завдання проекту:

- Учити реально сприймати світ:

- Виховувати щирість почуттів;

- Прагнути, щоб діти не були байдужими до всього живого, до чужого горя;

- Розв’язувати проблемні ситуації;

- Розвивати творчі здібності.

Гіпотеза: використання ігор-емпатій, ігор-драматизацій, ігрових вправ, як засіб розвитку творчості дитини; організація спільної роботи педагогів та батьків.

Прогнозований результат: Цей проект дозволить розвивати морально-етичні почуття дітей та батьків, викликаючи бажання творити добро; зацікавити батьків під час виховання дітей, використовуючи твори В.О.Сухомлинського.

Результатом роботи з дітьми є сформованість перших умінь малюків у розв’язанні морально-етичних проблем.

План реалізації проекту:

І. Підготовчий етап

1. Формування теми проекту

2. Визначення мети

3. Діагностичне обстеження дітей (із теми проекту)

4. підготувати літературу, конспекти занять, ігрові вправи, костюми для ігор-драматизацій, матеріал для художньої діяльності.

ІІ. Проектувальний (діяльнісний) етап

1. Заняття-розвага «Цікава подорож до світу казки»

2. Читання творів В.О.Сухомлинського. Бесіда за їх змістом

3. Заняття «Морально-етичне виховання через казкотерапію». Тема «В гості до Бабусі Казки»

4. Розв’язання проблемних ситуацій

5. Драматизація казки

6. Заняття-милування в природі «Осінні сни клена»

7. Ігрові вправи з морального виховання

8. Заучування прислів’їв, віршів

9. Малювання «Кошенятко»

10. Ліпка «Яблучка для їжачків»

11. Конструювання «Будиночок для котика»

12. Консультація для батьків «Робота з казкою в сім’ї»

13. Маршрут вихідного дня

14. Анкетування батьків

15. Ознайомлення батьків з творами В.О.Сухомлинського

16. Підготовка до виготовлення м’яких іграшок до казок

17. Придумування разом з дітьми нової казки і створення книг

ІІІ. Підсумковий етап

1. Діагностика компетентності дітей порівняно з початком роботи

2. Презентація проекту «Казкова галявина сімейних успіхів»

3. Розробка плану дій щодо подальшого функціонування проекту.

Лінії розвитку:

Фізичний розвиток:

Фізичне виховання «в гості до казкових героїв». Рухливі ігри «Кішка з кошенятами», «Квочка з курчатами», «Горобчики і кіт», «Горобчики й автомобіль», «Метелики», «Сонечко і дощик».

Соціально-моральний розвиток:

Вирішення проблемних ситуацій.

Маршрут вихідного дня.

Емоційно-ціннісний розвиток:

Ігрові вправи.

Розглядання ілюстрацій до казок

Розглядання книжок, виготовлених батьками і дітьми.

Пізнавальний розвиток:

Читання творів В.О.Сухомлинського

Дидактична гра «Збери казку»

Консультація для батьків «Робота з казкою в сім’ї»

Пізнавально-мовленнєвий розвиток:

1. Бесіда за змістом казок В.О.Сухомлинського

2. Заучування вірша «Півники побились» М.Познанської

3. Заучування прислів’їв, приказок

4. Складання казки

Художньо-естетичний розвиток:

Малювання «Яблучка для їжачків»

Ліплення «Кошенятко»

Заняття-милування «Осінні сни клена»

Креативний розвиток:

Виготовлення іграшок до казок. Психогімнастика «Як котові стало соромно». Драматизація казок «Як їжачиха приголубила своїх діток», «Покинуте кошеня». Етюди «Я сонечко, я квіточка».

Заняття-розвага

Тема: «Цікава подорож до світу казки»

Мета: Розвивати цікавість, мислення. Виховувати бажання слухати і розуміти казку. Закріпити знайомі казки; продовжувати вчити розуміти структуру казки (початок, основна частина, кінцівка). Вчити творчо мислити, фантазувати. Ознайомити з казками В.О.Сухомлинського.

Матеріали: ілюстрації до українських казок.

Хід заняття:

Вихователь: Відкладайте усі справи,

Балачки свої, забави.

Сядьте зручно всі, будь ласка,

Надіслала лист нам казка.

Вихователь читає лист від казки.

Світом казки мандрувати

Я запрошую усіх,

Буде вам усім цікаво,

Будуть жарти, буде сміх.

Станете чарівниками,

Знайдете ви глек добра.

Тож всі очі відкривайте

І у казку вирушайте.

Гра «Що я знаю про казку»

1. Що таке казка?

2. Якою є будова казки? (початок, основна частина, кінцівка)

3. Я читаю, а ти дай правильну відповідь: це зачин чи кінцівка?

4. Якими бувають казки?

5. Назвіть казки в яких зустрічається руда хитрунка?

6. Чим схожі казки ті оповідання?

7. Чим вони відрізняються?

Гра «Збери казку»

Кожна група отримує набір картинок до певної казки. Діти викладають картинки послідовно, відповідно до змісту казки і супроводжують своїми розповідями.

Дидактична вправа «Добрий – злий»

Вихователь: діти, ми з вами потрапили до музею казкових речей. Герої казок залишили свої речі. Давайте спробуємо відгадати, яка річ кому належить.

Гра «Відгадай, кому, що належить»:

Яйце – курочці (Курочка Ряба)

Колосок – півникові (Колосок)

Рукавичка – дідові (Рукавичка)

Гра «Хто назве більше казок»

Вихователь: Яка казочка вам найбільше подобається? Чого нас вчать казки? На яких героїв ви хотіли б бути схожими? Чому?

А тепер ми з вами познайомимось з казками В.О.Сухомлинського, який склав багато цікавих казок для дітей.

Розповідання казки «Покинуте кошеня»

1. Хто покинув кошеня?

2. Чому воно сумувало?

3. Що зробили люди, які проходили біля кошеняти?

4. Що зробила Наталочка?

5. А як зробили б ви?

Заучування прислів’я «Хто про інших дбає, той довге життя має».

Заняття

Тема: казка В.О.Сухомлинського «Як котові соромно стало»

Мета: Розвивати співчуття, бажання допомагати іншим;розвивати дрібні м’язи рук. Виховувати бажання творити добро. Ознайомити дітей із казкою В.О.Сухомлинського; вчити розуміти її зміст, давати характеристику героїв казки та їхніх вчинків; продовжувати вчити знаходити вихід із проблемної ситуації.

Матеріал: ляльковий театр (паркан, кіт, горобці, калюжа); дощечки; солоне тісто для ліплення.

Хід заняття:

Вихователь: Діти, прислухайтесь, що ви чуєте? Що це за звуки? Так, це котик нявчить. Але він не просто нявчить – він плаче. Як ви гадаєте, чому може плакати котик? (відповіді дітей)

- Вам цікаво дізнатися, що ж саме трапилось із ним? Тоді дивіться.

Інсценізація лялькового театру «Як котові соромно стало»

Вихователь: Який настрій спочатку був у кота? Що він почув? Що з ним трапилось потім? Чому котові стало соромно? Що робили горобці? Чи правильно вчинив котик? Вам шкода кота? Чому?

Уявіть собі, що йшла собі Кароліна, спіткнулась, упала. Їй боляче, бо вона забилася і плаче. Якими є ваші дії? Напевно ви б сміялися? Чому – ні? Що б ви зробили?

- Діти, як ви гадаєте, навіщо котик хотів упіймати горобчика? Давайте ми разом з вами відтворимо все, як було.

Психогімнастика «Як котові соромно стало»

(діти за допомогою жестів та міміки відтворюють зміст казки)

Діти, а якби кіт зловив горобця, то які у вас виникли б почуття? Адже котик голодний. Що ж робити? А давайте ми з вами наліпимо йому пирогів. Ось у мене уже тісто готове.

(Вихователь показує способи ліплення пирогів. Дії закріплюються у повітрі. Діти працюють самостійно)

Як ви пригощатимете кота?

(Діти ввічливо пропонують пироги готові. Кіт дякує)

Від ваших пирогів у кота поліпшився настрій. А який настрій у вас? Давайте ми запросимо кота до нас у садочок. Нехай він живе з нами в групі. Як ви його назвете? Чи подобається вам котик? Як ви вважаєте, яку справу ми з вами зробили? Як потрібно гратися з котом? Грайтеся дружно і познайомте Мурчика з групою.

(Обігравання іграшок, які власноруч виготовили батьки для дітей)



Ялинка

(підготувала вихователь ПИЛИПЕНКО Н.А.)

У лісі на галяві

Ялинонька стояла

Всіх вабила до себе.

Всім око милувала.

Прийшли у ліс малята

Ялиноньку хвалили,

Коли прощались з нею

По гілці відломили.

А потім милувались

Ялинкою дівчата

І теж по добрій гілці

Взяли собі на згадку

Прибіг сіренький зайчик

Від жалю ледь не плаче,

​Була така красуня,

Тепер лише деркачик!

Захистимо ялинку

Святкові новорічні клопоти добре знайомі дорослим –працівникам дошкільних закладів, батькам. Для всіх одна з найгостріших проблем: де дістати ялинку? Оте унікальне, багатобарвне слово »дістати» набуває стосовно ялинки особливого значення залежно від лісистості району, величини міста чи села,рівня торгівлі, а чи «пробивних» можливостей конкретних осіб. Причому останнє в багатьох випадках відіграє вирішальну роль, адже попит і пропозиція у нас далеко не відповідні поняття. А значить,проблема придбання ялинки набуває морального,соціального значення, змушує людей навіть до незаконних дій.

У природоохоронців передноворічні ночі бувають дуже гарячими – дуже не просто зупинити самодіяльне втручання здобувачів хвойних дефіцитів. Не раджу ризикувати потрапити до рук членів дружини охорони природи чи лісників: за незаконне вирубування дерев стягується штраф. Та особливо відчутні моральні збитки, тому, щоб уникнути неприємностей, не забудьте, придбавши ялинку чи сосну, зберегти чек. Тільки він засвідчує, що купівля здійснена у державного підприємств, а не у браконьєрів.

Отже, ви приносите додому чи в дитсадок пухнасте зелене диво а за два тижні викинете його сухим і мертвим. І хоча, наряджаючи лісову красуню разом з дітьми, не думаєте про сумний фінал, усе ж таки мимохіть стаєте співучасниками злочину. Цей анти екологічний урок досить гіркий: коротка радість оплачується надто дорогою ціною знищення чудового дерева. До того ж для дитячого садка намагаються вибрати доросле,
красиве і докладають для цього чималих зусиль. А чи треба? Є кілька простих, але надійних способів зустріти новорічне свято, не вбиваючи краси ялинки чи сосни.

То як же можна зберегти хвойні дерева і не зменшити радість зустрічі Новорічного свята?

Найкраще посадити сосну, ялинку чи ялівець на дитячому майданчику поблизу дому, на ділянці дошкільного закладу – біля живої ялинки набагато приємніше й корисніше співати пісні, водити таночки. Хай бадьоріє малеча,червоніють її щічки, а приємні пахощі протягом усього року дарують добрий настрій.

Якщо немає змоги це зробити, для влаштування свята не слід відмовлятися від придбання штучної ялинки. Хоч і не дешева вона поки що, однак себе виправдовує. Інший спосіб - виготовити її самим:вставити хвойний лапник (Він перед новим роком входить у
продаж) у металевий каркас чи дротяну основу.

Щоб лісових трагедій напередодні Новоріччя було менше й хвойних дерев залишалося більше, требя об”єднати зусилля природолюбів, залучати до цього і малят.

Ми, дорослі, маємо допомогти їм усвідомити необхідність захисту наших зелених друзів. Педагоги можуть добре прислужитися справі врятування ялинок, проводячи пояснювальну роботу серед батьків і дітей, а найпереконливішими аргументами будуть виставки зимових букетів, малюнків, міні-вистави під девізом «Збережемо ялинкову красу».

У разі потреби звертайтеся за консультацією і допомогою до місцевих лісництв, товариств охорони природи.

Новий рік – свято сімейне, його прийнято зустрічати вдома. Хай же і ялинки нашого краюзустрічають його в рідному лісі, серед своїх подруг.

Кiлькiсть переглядiв: 269

Коментарi